06.03.2009 - Огляд змін у законодавстві за тиждень (02.03.2009-06.03.2009)
Стислий зміст
1. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення фінансових механізмів здійснення інвестицій у будівництво житла» від 18.12.2008 р. № 692-VI
З метою вдосконалення фінансових механізмів здійснення інвестицій у будівництво житла внесено зміни до ряду нормативно-правових актів.
Так, КпАП доповнено новими статтями, які встановлюють відповідальність за порушення законодавства, що регулює фінансові механізми здійснення інвестицій у будівництво житла, невиконання законних вимог посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг а також значно збільшено штрафи за недодержання державних стандартів, норм і правил під час проектування і будівництва та за порушення законодавства під час планування і забудови територій.
Відповідно до змін, внесених до Закону «Про планування і забудову територій», у разі спорудження об'єктів житлового будівництва, фінансування яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю тільки після опублікування проектної декларації, зареєстрованої у визначеному законодавством порядку.
Змінами до Закону «Про страхування» до видів обов'язкового страхування включено страхування майнових ризиків за договором про участь у фонді фінансування будівництва відповідно до Закону «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».
Страховики, які мають дозвіл на страхування будівельних ризиків, зобов'язані утворити Будівельний страховий пул, який підлягає державній реєстрації як юридична особа та утримується за рахунок коштів страховиків.
Крім того, зміни внесені до Цивільного кодексу і Законів «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та «Про цінні папери та фондовий ринок».
Закон набере чинності з дня опублікування, крім деяких змін.
2. Рішення ДКЦПФР «Про затвердження Порядку визнання емісії цінних паперів недобросовісною та недійсною» від 02.02.2009 р. № 52
ДКЦПФР затвердила Порядок визнання емісії цінних паперів недобросовісною та недійсною, який визначає механізм визнання комісією емісії цінних паперів недобросовісною, тимчасового зупинення відкритого (публічного) розміщення цінних паперів та поновлення їх відкритого (публічного) розміщення, а також порядок визнання емісії цінних паперів недійсною.
Недобросовісна емісія цінних паперів – дії, що порушують процедуру емісії, встановлену Законом «Про цінні папери та фондовий ринок», і є підставою для прийняття рішення про відмову в реєстрації проспекту емісії та випуску цінних паперів, зупинення відкритого (публічного) розміщення цінних паперів.
Дія цього Порядку розповсюджується на емісійні цінні папери, реєстрацію випуску яких здійснює ДКЦПФР, а саме: акції, облігації підприємств, облігації внутрішніх місцевих позик, іпотечні сертифікати, іпотечні облігації, сертифікати фондів операцій з нерухомістю і не розповсюджується на емісійну діяльність інститутів спільного інвестування.
Підставами для визнання емісії недобросовісною при відкритому (публічному) розміщенні є:
– порушення емітентом вимог Закону «Про цінні папери та фондовий ринок»;
– невідповідності поданих емітентом документів або відомостей, що в них містяться, вимогам законодавства та/або переліку, визначеному реєструвальним органом;
– порушення порядку прийняття рішення про відкрите (публічне) розміщення цінних паперів;
– внесення недостовірних відомостей до проспекту емісії цінних паперів та документів, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів та проспекту їх емісії;
– систематичне або грубе порушення емітентом прав інвесторів під час проведення відповідної емісії цінних паперів.
Рішення про визнання емісії цінних паперів недобросовісною приймається ДКЦПФР і оформлюється у вигляді відповідного розпорядження.
Визнання емісії цінних паперів недійсною є підставою для скасування реєстрації випуску цінних паперів, емісія яких визнана недійсною. Реєструвальний орган приймає розпорядження про визнання емісії цінних паперів недійсною, скасування реєстрації випуску цінних паперів, емісія яких визнана недійсною, та про анулювання відповідного свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів.
Рішення набирає чинності з 06 березня 2009 р.
3. Роз'яснення ДКЦПФР «Про порядок застосування окремих норм розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 26.02.2009 р. № 2
ДКЦПФР роз'яснила порядок застосування окремих норм розділу VII «Прикінцеві положення» Закону «Про цінні папери та фондовий ринок», зокрема щодо дії ліцензій на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, виданих до набрання чинності Законом.
Так, даним розділом не передбачено обмін, переоформлення або анулювання ліцензій на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, які були видані до набрання чинності зазначеним Законом, проте вказано, що після закінчення строку дії ліцензії провадження відповідного виду професійної діяльності дозволяється за умови отримання нової ліцензії.
У зв'язку з тим, що зазначеним розділом вказано, що учасники фондового ринку протягом трьох років після набрання чинності Законом повинні привести свою діяльність у відповідність із цим Законом, а учасники фондового ринку, які мають ліцензії на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, протягом трьох років провадять свою діяльність відповідно до виданих ліцензій, то ці норми свідчать про те, що тільки протягом трьох років після набрання чинності Законом для учасників фондового ринку, які мали ліцензії до набуття ним чинності, будуть діяти умови, за яких видавались ці ліцензії.
Учасники фондового ринку, які мають ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку, видані до набуття Законом чинності, повинні в строк до 13 травня 2009 року привести свою діяльність у відповідність до вимог чинного законодавства щодо окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку, насамперед: установленого мінімального розміру статутного фонду (капіталу) ліцензіатів, власного капіталу, установленої мінімальної кількості сертифікованих фахівців для провадження професійної діяльності на фондовому ринку за її окремими видами, тощо.
4. Роз'яснення ДКЦПФР «Щодо порядку застосування окремих положень Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» у зв'язку з набранням ним чинності» від 17.02.2009 р. № 3
Згідно п.1 «Прикінцевих та перехідних положень» Закон України «Про акціонерні товариства» набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування. Закон було опубліковано в офіційному друкованому виданні – газеті «Урядовий кур'єр» № 202 від 29.10.2008 р. Таким чином, цей Закон набуває чинності з 29.04.2009 р.
Пунктом другим Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що через два роки з дня набрання чинності цим Законом (тобто з 29.04.2011 року) втрачають чинність статті 1 – 49 Закону України «Про господарські товариства» у частині, що стосується акціонерних товариств.
Абзацом першим п.5 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що статути та інші внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність з нормами цього Закону не пізніше, ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом (тобто в термін до 29.04.2011 року).
Приведення діяльності відкритого акціонерного товариства та закритого акціонерного товариства у відповідність до вимог до Закону України «Про акціонерні товариства» потребує здійснення таких дій:
– внесення змін до статуту товариства шляхом викладення статуту у новій редакції, які в тому числі передбачають зміни найменування акціонерного товариства з відкритого/закритого акціонерного товариства на публічне/приватне акціонерне товариство, а також виконання всіх інших вимог Закону України «Про акціонерні товариства» у статуті товариства;
– приведення внутрішніх документів товариства у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», а також нової реакції статуту товариства.
Приведення діяльності відкритого акціонерного товариства та закритого акціонерного товариства у відповідність до вимог до Закону України «Про акціонерні товариства» не потребує застосування процедури припинення акціонерного товариства.
Виконанням вимог абзацу першого п.5 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства», тобто приведенням діяльності відкритого акціонерного товариства та закритого акціонерного товариства у відповідність до вимог до Закону є здійснення всіх зазначених вище дій.
Часткове виконання вимог абзацу першого пункту п'ятого Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» не є виконанням вимог Закону.
Датою приведення діяльності відкритого акціонерного товариства та закритого акціонерного товариства у відповідність до вимог до Закону України «Про акціонерні товариства» є дата державної реєстрації змін до статуту шляхом викладення статуту у новій редакції, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого/закритого акціонерного товариства на публічне/приватне акціонерне товариство.
Відповідно до п.7 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» акціонерні товариства звільняються від сплати реєстраційного збору під час реєстрації змін до статуту товариства або статуту в новій редакції у зв'язку з приведенням його у відповідність із цим Законом.
З метою виконання вимог законодавства щодо строків, в тому числі приведення статутів та інших внутрішніх документів акціонерного товариства у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», рекомендується прийняти на річних загальних зборів акціонерного товариства у 2010 році рішення про викладення статуту у новій редакції, в тому числі зміни найменування товариства з відкритого/закритого акціонерного товариства на публічне/приватне акціонерне товариство, у зв'язку з приведенням діяльності акціонерних товариств у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства».
Акціонерні товариства до приведення у відповідність з нормами Закону статуту та інших внутрішніх положень акціонерного товариства мають керуватись у своїй діяльності з 29.04.2009 р. до 28.04.2011 р. Законом України «Про господарські товариства» та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. Цими ж актами законодавства регулюються взаємовідносини товариства з акціонерами, інвесторами, органами державної влади та іншими особами.
Акціонерні товариства, які починаючи з 29.04.2009 р. привели свою діяльність у відповідність до Закону мають керуватись у своїй діяльності Законом України «Про акціонерні товариства» та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. Цими ж актами законодавства регулюються взаємовідносини товариства з акціонерами, інвесторами, органами державної влади та іншими особами.
При цьому, починаючи з 29.04.2009 р., всі акціонерні товариства, в тому числі ті, що ще не привели свою діяльність у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства» зобов'язані керуватись у своїй діяльності положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» та Закону України «Про управління об'єктами державної власності», в тому числі тими, що внесені до зазначених законодавчих актів Розділом XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства».
Крім того, починаючи з 29.04.2011 р., всім акціонерним товариствам необхідно виконувати всі вимоги Закону України «Про акціонерні товариства» в повному обсязі, в тому числі, положення частини другої статті 20 щодо виключно бездокументарної форми існування акцій.
Пунктом шостим Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що у разі, якщо після набрання чинності цим Законом загальними зборами акціонерного товариства, створеного до набрання чинності цим Законом, прийнято рішення про зміну розміру статутного капіталу товариства, деномінацію акцій та емісію цінних паперів, таке товариство зобов'язане привести свою діяльність у відповідність із цим Законом та внести відповідні зміни до статуту та інших внутрішніх документів товариства.
Невнесення таких змін до статуту та інших внутрішніх документів акціонерного товариства є підставою для відмови в державній реєстрації випуску цінних паперів цього товариства.
Таким чином, у разі, якщо, починаючи з 29.04.2009 р., загальними зборами відкритого акціонерного товариства або закритого акціонерного товариства прийнято рішення про зміну розміру статутного капіталу товариства (збільшення або зменшення розміру статутного капіталу), деномінацію акцій та емісію цінних паперів, таке товариство зобов'язане привести свою діяльність у відповідність із цим Законом.
У разі, якщо збори засновників акціонерного товариства проводяться починаючи з 29.04.2009 р., такі збори засновників приймають відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» рішення про заснування публічного акціонерного товариства або приватного акціонерного товариства.
5. Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва «Про надання роз'яснень з деяких проблемних питань товариств з обмеженою відповідальністю, кількість учасників яких перевищила встановлену законом межу» від 31.12.2008 р. № 11210
20 червня 2007 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям ЦКУ».
П. 6 цього Закону статтю 50 Закону України «Про господарські товариства» доповнено новою ч. 2, якою встановлено, що максимальна кількість учасників ТОВ може досягати 10 осіб.
Одночасно звертаємо увагу на те, що ст. 141 ЦКУ встановлено, що максимальна кількість учасників ТОВ встановлюється законом. При перевищенні цієї кількості ТОВ підлягає перетворенню на АО протягом одного року, а зі спливом цього строку – ліквідації у судовому порядку, якщо кількість учасників не зменшиться до встановленої межі.
Крім того, ч. 2 ст. 150 ЦКУ встановлено, що ТОВ може бути перетворене в АО чи у виробничий кооператив.
Розділом третім «Прикінцеві положення» Закону № 997-V встановлено, що юридичні особи, які створено до набрання чинності цим Законом, зобов'язані протягом року з дня набрання чинності цим Законом привести свої статути у відповідність із цим Законом.
До приведення статутів у відповідність із цим Законом юридичні особи керуються положеннями діючих статутів у частині, що не суперечить цьому Закону.
В той же час, ч. 1 ст. 91 ГКУ визначено, що припинення діяльності господарського товариства відбувається шляхом його ліквідації або реорганізації відповідно до ст. 59 цього Кодексу.
Загальною нормою ст. 59 ГКУ, в свою чергу, обмежень щодо прав на перетворення одних суб'єктів господарювання у інші не встановлено. Крім того, при такому перетворенні до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.
Водночас, ч. 1 ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Отже, оскільки прямої заборони на перетворення ТОВ в інші, не визначені ч. 2 ст. 150 ЦКУ організаційно-правові форми господарювання, чинне законодавство України не містить, Держкомпідприємництво вважає, що ТОВ, кількість учасників якого перевищила встановлену законом межу, за рішенням засновників може бути перетворено у будь-які інші, передбачені законом, організаційно-правові форми господарювання.
Однак, звертаємо увагу на те, що передбачене абзацом третім п.2 Розділу третього «Прикінцеві положення» Закону N 997-V звільнення від стягнення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін, що вносяться до статутів юридичних осіб у зв'язку із приведенням у відповідність із цим Законом, не поширюються на юридичних осіб, які проходять процес перетворення у інші організаційно-правові форми господарювання, окрім визначеної у ч. 1 ст. 141 ЦКУ, тобто не на виконання вищезазначених вимог Закону N 997-V.
Крім того, вважаємо за необхідне звернути увагу на те, що наразі законодавчо не врегульований і порядок ліквідації в судовому порядку ТОВ, кількість учасників якого перевищила встановлену законом межу. Зокрема, ч. 2 ст. 110 ЦКУ встановлено лише орган, який може звертатись до суду з вимогою про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у п.2 ч. 1 цієї статті. В той час, як згідно із ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи – підприємця.
Державний реєстратор, відповідно до абзацу третього ч. 1 ст. 1 Закону про реєстрацію, – це посадова особа, яка відповідно до цього Закону від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.
Виключні повноваження державного реєстратора визначені ч. 1 ст. 6 Закону про реєстрацію. Звертаємо увагу, що у цьому переліку відсутні повноваження щодо пред'явлення до суду вимоги про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у п.2 ч. 1 ст. 110 ЦКУ.
Звертаємо увагу на те, що одночасно із прийняттям Закону N 997-V до Закону про реєстрацію не було внесено відповідних змін. Зокрема, не зазнали жодних змін положення цього Закону, якими встановлено підстави для відмови у проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.
Нагадуємо, що згідно із ст. 30 Закону про реєстрацію, вичерпний перелік для відмови у проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи встановлено ч. 1 ст. 27 Закону про реєстрацію. Відмова у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи з інших підстав, з огляду на абзац десятий ч. 1 цієї статті, не допускається.
6. Постанова КМУ «Про внесення змін до Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних» від 25.02.2009 р. №144
7. Рішення КСУ у справі щодо офіційного тлумачення положення п.18 ч. 1 ст. 85 Конституції України від 26.02.2009 р. № 6-рп/2009
Положення п.18 ч. 1 ст. 85 Конституції України в аспекті конституційного подання треба розуміти так, що Верховна Рада України повноважна звільняти з посади Голову НБУ лише за умови внесення на її розгляд відповідного подання Президентом України.
При підготовці статті були використані матеріали Системи Ліга-Закон
Новости по теме:
- Огляд змін у законодавстві України за тиждень (12.10.2009-16.10.2009)
- Огляд змін у законодавстві України за тиждень (18.01.2010-22.01.2010)
- Огляд змін у законодавстві України за тиждень (26.04.2010-30.04.2010)
- Огляд змін у законодавстві України за тиждень (26.01.2009-30.01.2009)
- Огляд змін у законодавстві України за тиждень (23.02.2009-27.02.2009)
- Огляд змін у законодавстві України за тиждень (05.10.2009-09.10.2009)
